СТОРІНКА ПСИХОЛОГА

Кучеренко Ольга Валентинівна – практичний психолог коледжу (з 1999 р.)

Освіта: Південноукраїнський Національний педагогічний Університет ім. Ушинського, спеціальність «Психологія», кваліфікація «Практичний психолог».

Психологічна служба надає якісну сучасну психологічну допомогу студентам, викладачам, батькам та співробітникам коледжу.

Основною метою психологічної служби коледжу є забезпечення та підвищення ефективності освітньго процесу, захист психологічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників на основі застосування методів і технологій практичної психології.

Види роботи:

  • діагностична;
  • консультативна;
  • корекційно-розвивальна;
  • психологічна просвіта;
  • профілактична;
  • організаційно-методична.

Напрямки роботи:

  • проведення занять з елементами тренінгу, семінарів, годин спілкування;
  • надання індивідуальних та групових консультацій;
  • проведення анкетувань, тестувань;
  • співпраця з сектором ювенальної превенції, службами у справах дітей, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  • участь у фахових семінарах, конференціях, методоб’єднаннях.

Дорогі студенти, якщо ви зіткнулися з труднощами в навчанні, вам важко адаптуватися в новому навчальному колективі чи до умов проживання в гуртожитку, ви відчуваєте труднощі в спілкуванні з батьками, викладачами чи однолітками, маєте бажання вирішити свої проблеми, прагнете до самопізнання та самовдосконалення – психолог завжди готовий вас вислухати та допомогти.

 

Контакти:

Поштова адреса: o.kucherenkoua@gmail.com

моб. тел.: +38 067 296 16 46

 

 

БЕЗОПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА

Ви зобов’язані знати:

– З ким товаришує ваша дитина, в яких компаніях буває.

– Хто її найкращий друг або подруга.

– Де дитина проводить вільний час.

– Чим захоплюється та які інтереси має.

Ви повинні тривожитися, якщо ваша дитина:

– Грубить вам, іде з дому, не повідомляючи вам про це.

– Бреше вам; вимагає у вас гроші.

– Стає залежною від алкоголю.

– Перестає спілкуватися з вами й не реагує на ваші зауваження.

 

Що робити, якщо ви дізнались, що ваша дитина стала жертвою булінгу:

– Зберігайте спокій, будьте терплячими, не тисніть на дитину

– Поговоріть з дитиною. Дайте їй зрозуміти, що не звинувачуваєте її, а навпаки, готові вислухати і допомогти

– Запитайте, яка саме допомога потрібна їй, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації

– Поясніть дитині, що у разі цькування вона може звернутися за допомогою до психолога, керівника групи, адміністрації коледжу, інших студентів

– Підтримайте дитину у налагодженні стосунків з однолітками, та підготуйте її до того, що вирішення проблеми може зайняти деякий час

У разі, якщо ситуацію з булінгом не вдається вирішити на рівні коледжу – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!

Як батьки можуть допомогти підліткам пройти карантин

Карантин — час для сімейної єдності чи сімейної паніки? Якщо перше є очікуванням від карантину, то друге стає сумною реальністю.

Щоб їй зарадити, важливо розуміти, що вдома саме батьки можуть допомогти підлітку та знизити його рівень тривоги.

  1. Нормалізуйте тривогу.

Допоможіть дитині зрозуміти, що здорова тривожність має мету: вона попереджає нас про потенційні загрози та допомагає нам рухатися до безпеки.

  1. Запропонуйте перспективу.

Допомогти підліткам утримати свою стурбованість щодо карантину на належному рівні можна, переконавшись, що вони не переоцінюють небезпеку або недооцінюють свої здатності захищати себе від цих небезпек. Скажіть підлітку: «Ти можеш самостійно знизити ризики: тримай руки чистими і подалі від обличчя, уникай тих, хто кашляє і чхає, захищай імунну систему та будь удома».

  1. «Перемістіть прожектор».

Підлітки почувають себе краще, коли домомагають іншим.

  1. Заохочуйте відволікатися.

Багато підлітків не в змозі абстрагуватися від Covid-19, враховуючи, що ця тема пронизує заголовки та соціальні мережі. Підлітки можуть стати прекрасною підтримкою одне для одного завдяки соціальним мережам — запропонуйте частіше телефонувати по відеозв’язку бабусям та дідусям, друзям, і просто питати їх про самопочуття.

  1. Керуйте власною тривогою.

Тривожні батьки частіше мають тривожних дітей. Цей висновок має багато логічних пояснень, але ось одне: молоді люди несвідомо шукають у дорослих поради, наскільки спокійно або нервово реагувати, стикаючись з чимось новим.

Підлітки відчувають, коли дорослі говорять одне, а відчувають інше. Промовляння заспокійливих слів не принесуть нічого хорошого, коли наше власне занепокоєння зростає. Виснаження від напруги залишає нам менше можливостей втішати підлітків і молодих людей, засмучених через пропущені події та можливість насолоджуватися весною.

Поради батькам у вихованні підлітків, які схильні до девіантної поведінки

Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарними батьками вам також потрібно бути гарними друзями.

Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності  безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

Спілкування щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Якщо ваша дитина навчається не в вашому населеному пункті, обов’язково дзвоніть кожного дня. Часто, відірвавшись від дому, підлітки вважають, що нема потреби кожного дня розмовляти з батьками по телефону. Якщо ви не переконаєте свою дитину в іншому, то спілкуватись з нею будете тоді, коли дитині потрібні гроші або потребують вирішення проблеми, яких можна було уникнути, порадившись з батьками.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійних однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, навіть якщо це по телефону.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на тому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваше терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацією значно краще.

Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно зменшити фінансування, чи змінити місце проживання підлітка (квартиру на гуртожиток?). Негайний початок дій покаже вашій дитині, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити їй вживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджувальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

Постійно підтримуйте зв’язок з керівником групи.

Часто керівник групи може розповісти те, що ваша дитина замовчує. І завжди з керівником групи можна розробити єдину стратегію по профілактиці девіантної поведінки.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

Виявляйте до підлітка більше уваги, любові та ласки.

Завжди стежте за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.

Не застосовуйте фізичні покарання.

Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджайте її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

Пояснюйте підлітку наслідки агресивної поведінки.

Враховуйте у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

Надавайте підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

Обмежуйте перегляд відеофільмів та комп’ютерних ігор зі сценами насильства.

Спрямовуйте енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочуйте його до участі в культурних заходах.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

Агресія – індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності.

Агресія підлітків безпосередньо не пов’язана з порушенням усталених правил і норм та відокремлюється від девіантної поведінки.

Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність буде знижена.

Дайте підлітку можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів’я про своїх друзів чи колег.

Важливо, щоб підліток повсякчас відчував, що ви любите, цінуєте і приймаєте його. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти його. Нехай бачить, що потрібний і важливий для вас.

Поради батькам конфліктних підлітків:

Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс.

Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши всіх причетних в її виникненні і захищаючи свою дитину. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

Після конфлікту обговоріть з підлітком причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

Не обговорюйте при підліткові проблеми його поведінки. Він може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Як запобігти вживанню наркотиків дитиною

Для уникнення проблем, пов’язаних з уживанням наркотиків, вам слід:

  1. Бути найближчою людиною для своєї дитини незалежно від тих важких ситуацій, у які вона може потрапити.
  2. Не замовчувати проблему, якщо дитина виходить з – під вашого контролю, звертатися до фахівців.
  3. Звертати увагу на те, чи курить ваша дитина, чи вживає спиртні напої, бо ви не застраховані від того, що вона не вживає наркотики.
  4. Створювати вдома найсприятливішу атмосферу, аби дитині не захотілося змінити домашній світ сварок і скандалів на світ щастя і спокою з допомогою наркотиків у поганій компанії.

 

Як уникнути емоційного вигорання

 

  1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.
  2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.
  3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід перезавантажувати себе в неробочий час. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу.
  4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.
  5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування фізичної форми. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день.
  6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.
  7. Категоричним правилом має стати відмова від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.
  8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

 

Від «перевтомленого учня» до «амбіційного студента»

 

Адаптація – це активне пристосування індивіда до умов середовища: як фізичного, так і соціального. Але зміни в житті потрібні для нашого здоров’я, благополуччя та досягнення цілей! Етап вступу до коледжу вважається одним із найбільш важких адаптаційних періодів у житті кожного, оскільки від успішності цього процесу великою мірою залежить подальша професійна кар’єра й особистісний розвиток. Тому тривожність, сум за рідними і друзями, ностальгія за шкільними роками, відчуття розгубленості у незнайомому місті, страх перед навчанням – це нормально. Дайте собі час на те, щоб нове місце стало «своїм».

 

Процес адаптації буде проходити легше, якщо дотримуватися таких простих правил:

  • Турбуйся про свої ресурси. Коли незадоволені твої базові потреби (їжа, сон, почуття безпеки), ти не можеш задовольнити потребу в самореалізації. Пам’ятай, тобі треба спати 8-10 годин на добу!
  • Провітрюй кімнату та не забувай про фізичну активність. Це знімає напруження в тілі, піднімає настрій та надихає на нові ідеї!
  • Їж смачну та корисну їжу щодня. Ламай стереотип – будь вічно ситим студентом!
  • Люби себе і дякуй своєму тілу приємними бонусами та особливими радостями: похід у кіно, бажані подарунки, спонтанні поїздки на природу, улюблене хобі – все це додає сили, енергії та мотивації!
  • До навчання – без фанатизму з усіх боків! Повір, головне – практичні вміння і знання, а не те, як тебе хтось оцінив. Адже сьогодні важливіше реалізувати свій творчий потенціал, аніж просто мати диплом про вищу освіту!
  • Старайся уникати (мінімізуй) спілкування з «токсичними» людьми, які вічно тривожні, злі, ображені та зосереджені на негативі. Вони можуть «забрати» і твій душевний спокій, і енергію, і хороше самопочуття! Натомість співпрацюй з групою та не відмовляй у допомозі тим, хто цього потребує.
  • Користуйся принципом «Менше хвилювань – більше віри». Не витрачай сили на негатив, адже думки матеріалізуються в модель поведінки і ти вже підсвідомо будеш робити все для того, щоб погане сталося. Дай собі час і налаштуйся на позитивний сценарій подій! До речі, емоційна реакція в мозку проходить від 7 до 12 хвилин. Більше часу витрачати на хвилювання і гнів не потрібно.
  • Не забувай про спілкування! З батьками та друзями підтримуй зв’язок по Skype, відеомесенджерах, і при цьому знайомся із старшокурсниками, сусідами, одногрупниками. Так ти дізнаєшся багато корисної інформації, а твоя тривога зменшиться.
  • Викладачів треба не боятися, а розуміти. Виконуй їхні рекомендації щодо навчання, задавай запитання, проявляй активність, бери участь в обговоренні. Це все безцінний досвід та саморозвиток!
  • Не порушуй норм та правил поведінки. Регулярно відвідуй заняття – практичні, лабораторні, контрольні потрібні здавати вчасно. Не прогулюй та не відкладай їх на потім. Здавати все одно ж прийдеться.
  • Бери активну участь у заходах, які проводяться в університеті. Різноманітні культурні заходи, студентське самоврядування, театральні та танцювальні гуртки, громадські організації і т.д. Боїшся виступати перед аудиторією? Парадоксальна порада: виступай як можна частіше! Навик публічних виступів ще не раз пригодиться в житті (та й екзамени здавати буде набагато легше).
  • Ефективно плануй і організовуй свій день. Кожні 20 хвилин інтелектуальної праці роби перерву на 5 хвилин і змінюй вид діяльності на фізичний. Обов’язково веди блокнот, де будеш писати розклад занять, дзвінків, номери телефонів, адреси, домашні завдання, плани на тиждень. Це допомагає знизити тривожність та тримати все під контролем.
  • Якщо щось не так – це треба змінювати, а не терпіти. Якщо щось не так, як хочеться, подобається чи потрібно, слід або змінити ситуацію, або змінити своє ставлення до неї.
  • Пам’ятай про те, що ти не самотній і в будь-який момент можеш звернутися за компетентною порадою до психолога нашого навчального закладу, куратора, викладачів, студентського самоврядування та старшокурсників. Вони обов’язково постараються тобі допомогти!
  • Думай над власними корисними варіантами створення безпечно-комфортного простору для непростого періоду життя.

 

 

Розпочалась сесія і кожен студент відчуває емоційну напругу перед заліками та іспитами. Це пояснюється тим, що іспит сприймається як своєрідна критична ситуація, що впливає на соціальний статус, подальші перспективи навчання.

Звичайно, найбільшої впевненості на іспиті додає знання предмету, однак існує кілька важливих правил, які допоможуть якнайкраще підготуватись до сесії.

По-перше, краще відмовитись від вживання заспокійливих засобів та медикаментів – вони гальмують мозкову діяльність і заважають концентруватись. Медикаменти краще замінити повноцінним здоровим сном (юнаки – 7-8 годин, дівчата – 8-9 годин) і прогулянками на свіжому повітрі. Збалансований режим роботи і відпочинку допоможе відновити фізичні та психічні сили організму. Під час підготовки до іспиту, щогодини можна виконувати гімнастичні вправи – це допоможе зняти напругу в м’язах і додасть сил для засвоєння нової інформації.

Друге важливе правило – повноцінне харчування. Їжа повинна бути багата на білок – сир, сметана, яйця, м’ясо, бобові тощо. Він слугує будівельним матеріалом для організму та насичує головний мозок, що полегшує сприймання та запам’ятовування інформації. Однак, щоб білок засвоювався як слід, важливо випивати не менш, ніж 1,5 л води щодня. Також слід збагатити їжу вітамінними продуктами – овочами та фруктами, які зарядять організм бадьорістю та енергією. Вживання різноманітних каш, які багаті на вітаміни та мікроелементи, активізують мозкову діяльність. Перед самим іспитом можна з’їсти небагато шоколаду – це допоможе сконцентруватися на завданні.

Третє правило успішної підготовки до сесії – облаштування робочого місця. Необхідно прибрати усі зайві речі, зручно розмістити потрібні підручники, зошити, ручки тощо.

В інтер’єрі кімнати бажано мати жовтий колір – він позитивно впливає на нервову систему, стимулює розумову діяльність та підвищує працездатність.

Важливо вчасно провітрювати кімнату, оптимальна температура для занять складає 19-22◦С. Зосередитися допомагають аромати лимону і евкаліпту. Перед самим іспитом можна скористатись таким психлогічним трюком – нанести на шкіру запахи, які супроводжували вас під час підготовки – це допоможе мозку згадати більше вивченої інформації.

Четвертою необхідною умовою є мотивація, чим вона сильніша – тим легше підготуватися до сесії. Визначте для себе цілі підготовки, напишіть, намалюйте, роздрукуйте мотиватори. Вибирайте мотивацію, яка стосується аспектів самореалізації, майбутніх професійних досягнень. Формулювати свої думки потрібно без частинки «не» – мотиватори повинні бути позитивними, стверджуючими. Наприклад, «я готуюсь до іспиту, щоб стати хорошим спеціалістом у своїй професії».

П’ята умова – послідовне засвоєння матеріалу. Перш ніж готуватися до екзамену, потрібно скласти план. Варто чітко визначити, що саме сьогодні ви будете вивчати. Поки не стомились – варто взятись за найскладніший матеріал, а якщо в голову зовсім нічого не лізе – починайте з того, що вам більше до душі, що знаєте краще всього. Обов’язково слід роботу чергувати із відпочинком – 40 хвилин занять, потім 10 хвилин відпочинку (можна зробити зарядку чи зайнятись домашньою роботою).

Якщо у вас краще працює зорова пам’ять – малюйте схеми пройденого матеріалу, якщо слухова – розкажіть прочитане сусіду по кімнаті. Можна застосовувати обидва прийоми одночасно.

Перед самим іспитом важливо добре виспатись, щоб мозок працював на повну силу. Ну і, звичайно, успіх неможливий без впевненості в собі, будьте спокійними та рішучими і «Ні пуху, ні пера!»

 

 

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане з  фізіологічним процесом поступового формування здібностей особи по досягненні певного віку усвідомлювати свої дії, управляти ними та розуміти небезпечність певних вчинків.

Згідно зі ст. 22 Кримінального Кодексу України (надалі ККУ), відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлена, головним чином, не їхньою тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.

Вчинення злочину неповнолітніми розглядають як пом’якшувальну обставину. Основними видами покарання неповнолітніх є:

  • штраф;
  • громадські роботи;
  • виправні роботи;
  • арешт;
  • позбавлення волі на певний термін.

У всіх випадках покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітньому не може бути призначено більш ніж 15 років, зокрема й призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.

 

Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років

Враховуючи те, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, ст. 104 ККУ передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробовуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише в разі його засудження до позбавлення волі.

Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового терміну засудження скасовують і визнають його несудимим. У разів вчинення нового злочину під час іспитового терміну суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.

Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов’язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.

Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані до неповнолітніх:

  • застереження;
  • обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
  • передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, або під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, трудовому колективу – за місцем роботи, за умови, що цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання;
  • покладання на неповнолітнього, який досягнув 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
  • доправлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків аж до його виправлення, але на термін, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих установах та порядок їх залишення визначає закон.

Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовують до осіб, які вперше вчинили злочин, що не являє великої суспільної небезпеки. Доправлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає зарахування його до спеціальної школи або професійно-технічного училища. Це найсуворіший примусовий захід виховного характеру. Під час вирішення цього питання суд враховує, зокрема, те, що неповнолітній важко піддається вихованню, вийшов з-під батьківського впливу чи впливу педагогічного або трудового колективу, підпав під негативний вплив інших осіб тощо.

До спеціальної школи доправляють неповнолітніх правопорушників віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ – від 14 і до досягнення правопорушником 18-річного віку. Не підлягають доправленню та прийому до спеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.

 

Права і обов’язки підлітків у контактах із органами правопорядку

Поради щодо уникнення неприємностей з боку закону

  • Не ходи вулицями сам у пізній час без дорослих, не шукай собі пригод у небезпечних місцях (на будівельних майданчиках, пустирях, у лісосмугах).
  • Ніколи не відчиняй дверей квартири стороннім людям.
  • Не спілкуйся з підозрілими особами, відмовляйся від їхніх доручень: щось кудись віднести або передати на словах.
  • Не наближайся до п’яних та до людей, які поводяться неадекватно, бо вони можуть бути здатними до непередбачуваних дій.
  • Не вживай речовин сумнівного або токсичного (клей, ацетон, тощо) походження. Пам’ятай, що правопорушення, скоєне в стадії алкогольного чи наркотичного сп’яніння, обтяжує провину.
  • Не носи з собою предметів (ніж, кийок, тощо), наявність яких може викликати підозру.
  • Не будь надто самовпевненим у своїй силі, у сумнівній ситуації краще звернися по допомогу до дорослих.

 

Як треба поводитись, якщо тебе затримали працівники поліції

  • Не тікай та не чини опору працівникам поліції.
  • У якій би ти ролі не потрапив до відділку поліції (свідка, потерпілого, правопорушника), твої права мають відстоювати твої законні представники, насамперед батьки чи особи, що їх замінюють.
  • Будь чемним з працівниками поліції, не намагайся їх залякувати своїми «впливовими» знайомствами.
  • Знай свої права. Вимагай від працівників поліції пояснень причин твого затримання та обов’язкового роз’яснення твоїх прав.
  • Не бреши, якщо не хочеш казати правду. Краще мовчи – ти маєш на це право.
  • Обов’язково повідомляй працівникам поліції своє прізвище, ім’я, по батькові, дату народження та домашню адресу. Якщо ти приховуєш ці відомості й твоїх батьків через це не буде знайдено, тебе можуть помістити до дитячого приймальника-розподільника на 30 діб, а це тобі на користь не піде.

Триваліше затримання (арешт) можливе тільки з санкції (дозволу) прокурора. Наприклад, коли неповнолітнього затримано на місці злочину.

 

Якщо сталося так, що тебе затримали працівники поліції, запам’ятай:

  • Працівники поліції мають право затримати підозрілого неповнолітнього тільки на 3 години для з’ясування його особи.
  • Під час складання протоколу про затримання краще бути ввічливим, давати правдиву інформацію про себе (прізвище, ім’я, свій вік та адресу). Це допоможе швидше знайти твоїх батьків, які є твоїми законними представниками.
  • Дуже важливо, щоб протокол затримання було оформлено правильно. Тому, перед тим як підписати протокол, уважно прочитай його, бажано запам’ятати його зміст, а також дату та час твого затримання.
  • Про свої потреби та права бажано вести розмову зі співробітником поліції.
  • Тобі зобов’язані, у разі необхідності, надати медичну допомогу, ти маєш право зателефонувати батькам.
  • Тебе не мають права тримати в камері попереднього слідства разом з дорослими.
  • Поліція не має права допитувати тебе без присутності твоїх батьків, адвоката, педагога, які є твоїми законними представниками. Затримувати тебе мають право не більш ніж на 8 годин після з’ясування твоєї особи.
  • У разі скоєння тобою правопорушення, через 72 години тобі має бути пред’явлення звинувачення.
  • Але не забувай, що за постановою прокурора тебе можуть помістити до слідчого ізолятора.
  • У слідчому ізоляторі неповнолітні мають мешкати окремо від дорослих.
  • Якщо тобі довелося побувати в поліції в будь-якій ролі (свідка, потерпілого або правопорушника), головне для тебе – зробити правильні висновки. Такі випадки не додадуть тобі ні авторитету, ні слави.
  • Детальнішу інформацію про свої справи ти можеш отримати у відділку поліції та центрі соціальних служб для молоді за місцем проживання.

 

Кожна людина, яка живе в соціумі може стикнутися із фізичним чи психологічним насильством щодо себе. Особливо це твердження є актуальним у стосунках між дітьми шкільного віку та молоді. До цієї проблеми не слід ставитися легковажно. Акти такого насильства хоча і можуть подекуди мати легку форму, однак, через незрілість та нестабільність дитячої психіки, здатні завдати серйозної шкоди психологічному здоров’ю людини, а найстрашнішим наслідком булінгу може стати самогубство.

Головна порада, яку дають батькам та опікунам психологи – більше розмовляти з дітьми, цікавитися їх життям. Але у вирію життя, коли дорослі всіма силами намагаються заробити гроші та цілий день проводять на роботі, це легше сказати, ніж зробити. Особливо це важко у стосунках з підлітками. Також психологи зазначають, що часто самогубці не бажають настання смерті, а бажають привернути увагу інших, бути почутими. Інколи трагедія трапляється, наприклад, коли хтось з дорослих пізніше приходить до дому і не встигає запобігти трагедії чи завчасно викликати швидку. Тому завжди будьте на зв’язку з дітьми, і все ж намагайтеся у мінливому житті знаходити час на спілкування з ними.

Цькування у шкільному середовищі мало місце завжди, це не те, що виникло миттєво й нізвідки. Однак, в теперішній час цькування (булінг) отримало розповсюдження як у всьому світі так і в Україні. Ця проблема набула такого масштабу, що про неї почали відкрито говорити і виникла необхідність протидіяти йому на законодавчому рівні та встановити відповідальність за такі діяння.

Наведемо статистичні дані. Україна посідає четверте місце в світі за рівнем підліткової агресії, після Росії, Албанії та Білорусі. Згідно з дослідженням, проведеним UNICEF Ukraine у 2017 році, з цим явищем стикалися 67% вітчизняних школярів. Причому 40% з них нікому не розповідають про насильство, навіть батькам.

Що ж таке булінг і якими є його ознаки?

Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 1 Закону України «Про освіту»).

Ознаками булінгу (цькування) є:

– систематичність (повторюваність) діяння;

– наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності). Важливо, що стороною булінгу є саме учасники освітнього процесу, а це не тільки учні (студенти, курсанти, вихованці, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти), а й вчителі (викладачі, вихователі, інші педагогічні працівники). Тобто як кривдником, так і потерпілим може бути не тільки дитина, а й доросла людина – вчитель;

– дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

У булінгу (цькування) можуть бути такі форми (види, прояви):

1) фізичний булінг – наприклад умисні штовхання, стусани, удари, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень та ін.;

2) економічний булінг – наприклад вимагання (у дитини вимагають гроші, їжу, інші речі, примушують щось вкрасти) або пошкодження та інші дії з майном (пошкодження, викрадення, заховання особистих речей жертви);

3) сексуальний булінг – є підвидом фізичного. Це будь-які систематичні дії сексуального характеру;

4) психологічний булінг – насильство, пов’язане з дією на психіку, що наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість наприклад:

– образливе ім’я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, дражніння, зведення наклепів, поширення образливих чуток та ін.;

– образливі жести або дії, наприклад, плювки в жертву або в її напрямку; залякування – використання агресивної мови тіла й інтонації голосу для змушення дитини робити чи не робити щось;

– ізоляція, наприклад, жертва навмисно ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною або всім класом;

5) кібербулінг – цькування за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв – пересилання двозначних зображень і фотографій, зведення наклепів та ін. щодо визначеної особи у кіберпростірі, як правило, протягом тривалого періоду часу

Якою ж є відповідальність за вчинення булінгу?

З метою боротьби з булінгом було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 року № 2657-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про освіту» та Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

За загальними правилами, відповідальність за булінг настає, коли особі виповнюється 16 років (стаття 12 КУпАП). І за свої дії вона відповідатиме самостійно.

Якщо булінг вчинила дитина віком до 16 років, за її дії будуть відповідати батьки або особи, які їх замінюють

Відповідно до статті 173-4 КУпАП булінг тягне за собою накладення штрафу:

– від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин (частина перша статті 173-4 КУпАП);

– булінг вчинений групою осіб або повторно протягом року тягне за собою накладення штрафу від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин (частина друга статті 173-4 КУпАП);

– булінг вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин (частина третя статті 173-4 КУпАП);

– булінг вчинений групою осіб або повторно протягом року малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин (частина четверта статті 173-4 КУпАП);

– неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти відсотків заробітку (частина п’ята статті 173-4 КУпАП).

Разом з тим, якщо булінг вчиняють особи у віці від 16 до 18 років, але наявні пом’якшуючі обставини (щире каяття, усунення завданої шкоди, зміна поведінки на кращу, проходження психологічної реабілітації та занять з управління гнівом тощо) замість штрафу або громадських робіт можуть бути застосовані такі заходи впливу (стаття 24-1 КУпАП):

1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) попередження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Контроль за дотриманням вказаних положень закону здійснюється керівниками закладів освіти які зобов’язані повідомляти про факти булінгу працівників органів Національної поліції України, які, в свою чергу, мають право у разі виявлення правопорушень у цій сфері складати щодо осіб протоколи про адміністративні правопорушення (стаття 255 КУпАП).

Розгляд справ вказаної категорії Законом віднесено до компетенції суду.

Чи може булінг мати наслідком кримінальну відповідальність?

Безпосередньо цькування (булінг) має наслідком лише адміністративну відповідальність.

Однак, в окремих найтрагічніших випадках, коли результатом булінгу може стати замах на самогубство, такі діяння можуть привести винну особу до кримінальної відповідальності за статтею 120 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Так, Законом передбачено, що доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (частина перша статті 120 КК України);

Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк (частина друга статті 120 КК України);

Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років (частина третя статті 120 КК України).

У разі вчинення булінгу, що призвів до замаху на самогубство або самогубства потерпілого, кримінальній відповідальності підлягатиме особа у віці від 16 років. До осіб віком від 11 до 16 років судом можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

Протидія булінгу потребує вжиття комплексу заходів просвітницького, превентивного характеру. Внаслідок цькування через інформаційний ефект, який може формувати модель поведінки всієї групи, наноситься шкода не лише потерпілому від булінгу, а й свідкам цих дій.

Саме тому зміни до Закону України «Про освіту» зобов’язують розробляти програми протидії булінгу, зобов’язують педагогічних працівників та батьків повідомляти про факти булінгу, а також передбачена адміністративна відповідальність керівників закладів освіти за неповідомлення про факти булінгу органам Національної поліції.

 

Телефони довіри:

– Дитяча лінія 116-111 або 0-800-500-225 (з 12.00 до 16.00);

– Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116-000;

– Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116-123 або 0-800-500-335;

– Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0-800-50-17- 20;

– Уповноважений Президента України з прав дитини 044-255-76-76;

– Центр надання безоплатної правової допомоги 0-800-213-103;

– Національна поліція України 102.

 

При виникненні конфліктів в першу чергу батькам необхідно вислухати думку власної дитини, без оцінки її дій і звинувачень. Атмосфера при бесіді повинна бути довірлива.

Враховуйте можливість фальсифікації інформації під час її передачі.

Після цього обговоріть ситуацію, що склалася і акуратно підведіть дитину до думки про те, що причиною сварки стало непорозуміння.

Наступним кроком має бути ознайомлення з точкою зору протилежної сторони конфлікту (педагога, інших студентів)

Контролюйте свої емоції. Уникайте суджень щодо дій та висловлювань протилежної сторони.

Пам’ятайте!

У жодному випадку Ви НЕ маєте права морально чи фізично чіпати іншу дитину!

Пошук виходу з конфлікту має відбуватися при спільній бесіді батьків, студентів і куратора. Якщо спроби вирішення конфлікту зазнають фіаско, слід звернутися до адміністрації, психолога.

Але якщо у дитини при конфліктах з одногрупниками регулярно з’являються синці, доведеться діяти рішуче і підключати керівництво коледжу та інших батьків.

 

Профілактика конфліктів у коледжі

Для того, щоб дитина не потрапляла в гущу конфліктів, виховуйте у неї почуття власної гідності та толерантне ставлення до оточуючих.

Привчайте студента ні в якому разі не показувати свій страх і не піддаватися на провокації. Але при цьому необхідно прищеплювати  дітям повагу до викладачів та оточуючих.

У тому, як уникнути конфлікту в коледжі, важливу роль грають і батьки. Слід постійно підтримувати зв’язок з куратором. У напружених ситуаціях не відстоюйте сліпо позицію вашої дитини, вислухайте і протилежну сторону.

 

 

Як впоратись з панікою та тривогою

Паніка – це напад тяжкого страху, тривоги та відчуття внутрішньої напруги. Паніка паралізує людину або ж навпаки, штовхає її на безрозсудні вчинки. Під час паніки спостерігаються протилежні реакції: одним хочеться бігти, іншим – навпаки, забитися в куток. Важливо пам’ятати, що саме в такому стані нас хоче бачити ворог, тому що у ньому ми найбільш вразливі, тому обов’язково потрібно вживати заходів, щоб відновити нормальний психічний стан.

 

Ключові симптоми паніки:

  • серцебиття, прискорений пульс, пітливість
  • озноб, тремор
  • відчуття нестачі повітря, задишка
  • біль або дискомфорт у лівій половині грудної клітки
  • нудота, біль або “вузол” в животі, запаморочення
  • відчуття відчуження, нереальності світу
  • страх здійснити неконтрольований вчинок
  • гострий страх неминучої смерті
  • відчуття оніміння або поколювання в кінцівках
  • безсоння

Методи боротьби з панікою:

  • використовуйте седативні дихальні техніки, наприклад, “3-7-8”: 3 секунди на вдих, 7 – на затримання повітря і 8 секунд на видих;
  • ляжте та покладіть руки на живіт, та робіть глибокі вдохи та короткі видихи, контролюйте дихання;
  • використовуйте квадратне дихання (знайдіть у приміщенні щось квадратне або уявіть його). Зафіксуйте погляд на одному з кутів і робіть глибокий вдих, затримайте подих на 5 секунд і переводьте погляд на інший кут видихаючи, так рухайтесь за квадратом, повторіть кілька разів, це дозволить вирівняти дихання та опанувати тривогу, якщо відчуваєте, що вона посилюється;
  • “заземліться”: станьте або сядьте на підлогу, відчуйте, як ви торкаєтесь поверхні, відчуйте вагу власного тіла та повільно дихайте;
  • поверніться до відчуття тіла: відчуйте, на чому і як ви сидите, що відчувають ваші стопи, концентруйтесь на якомусь звуці, на запаху, якщо ви за кермом, то концентруйтеся на тому, що тримають ваші руки;
  • робіть самомасаж: торкайтеся тіла, прохлопайте долонями ноги, масуйте вуха, ніс, долоні, оживляйте заклякле тіло;
  • напружтесь: займіть не зручну для себе позу і спробуйте максимально напружити всі м’язи тіла, залишайтесь в такій позі якнайдовше;
  • дайте вихід емоціям, плачте, співайте;
  • використайте різкі запахи – спирт, цитрусові тощо;
  • вмийтесь холодною водою;
  • спрямуйте паніку у безпечні дії, якщо вам хочеться бігти — біжіть на місці, якщо вам хочеться забитися в куток — забийтеся в куток;
  • не вживайте алкоголь;
  • приймайте рослинні седативні препарати (валеріану, пустирник), не використовуйте рецептурних препаратів без консультації лікаря!
  • якщо це хтось інший, а не ви — огорніть людину теплою ковдрою, дайте тепле питво, нагадайте про базові речі: хто вона є, що вона тут робить, хто поряд з нею, як її звуть.

Як боротись з апатією

Гострі приступи паніки та тривоги зазвичай зміняються почуттям апатії. Такі періоди можуть бути не тривалими, але вони також потребують пропрацювання. Важливо пам’ятати, що апатія – закономірний “хімічний” відкат після сплеску гормонів стресу.

Методи подолання апатії:

  • дійте: виконуйте будь-які прості дії та не намагайтесь їх аналізувати;
  • дотримуйтесь щоденної рутини: регулярне харчування, гігієна, розминка;
  • робіть щось руками: наприклад, мийте посуд, пакуйте речі, плетіть сітку;
  • плануйте свої задачі на день: нехай їх буде небагато, але намагайтесь виконати їх будь-що;
  • обмежте доступ інформації: читання новин треба обмежити до декількох коротких періодів на день;
  • залучайте близьких та знайомих до спільної роботи.

Як допомогти тим, хто паралізований тривогою:

Якщо ви спостерігаєте надмірну дестабілізуючу тривогу чи панічну атаку в того, хто знаходиться поруч із вами, вживайте наступних заходів:

  • не йдіть з людиною на прямий фізичний контакт;
  • зверніться до людини голосом;
  • говоріть чітко і твердо;
  • спокійним голосом нагадайте людині, що вона знаходиться у безпечному місці (якщо це так);
  • фокусуйте її увагу на тому, що можна побачити, почути та відчути навколо;
  • не запитуйте, а натомість давайте вказівки, наприклад: “Подивись на мене. Скажи своє ім’я. Скажи мені, де ти. Підведись. Пий”;
  • прослідкуйте, щоб всі базові речі людина почала виконувати сама.

І пам’ятайте: психіка має дуже великий потенціал самовідновлення і запас стійкості. Ваша внутрішня сила – це надпотужний механізм, який надасть вам невичерпний ресурс для спокійного життя!